Нардеп Едуард Прутнік купив дім у Борзні для Наталії та Сергія Деркачів, у яких десять дітей / ЗМІ — "Чернігівський Вісник", № 8/1188, (Чернігівська обласна газета), 19.02.2009

Найменшому, Лаврентію, 22 лютого виповниться півроку. Жваве хлоп‘ятко не хоче довго сидіти у мами на руках, спинається на ніжки, стоїть, тримаючись за неї. Оченята голубі, розумні.

- Ми з чоловіком назвали сина Лаврентієм на честь чернігівського чудотворця, - розповідає Наталія Миколаївна. – Імена для всіх наших дітей підбирали по святцях: Богдана, Данило, Тарас, Устя, Уляна, Варвара, Агапіт, Надія, Марія. Лаврентюшка десятий, найменший.

- Які ви сміливі люди, - кажу. – У такі непрості часи наважилися народити десять дітей! Деркачі відповідають просто:
- Якби не надія на Божу волю, нічого б не було. Впевненість у тому, що ми робимо, дає віра в Господа.

Це наш, православний Господь, звичайна канонічна релігія. 44-річний Сергій Деркач співає в церковному хорі храму Святого Миколая у Борзні (УПЦ Московського патріархату). Його дружина ростить діток, виховуючи їх у православній вірі. 36-річна Наталія Миколаївна не фарбує волосся, не робить макіяжу, носить спідницю, хустку. Струнка постать, свіже, чисте лице – і не подумаєш, що стількох народила. Найстарша, 17-річна Богдана, уже студентка чернігівського музучилища. П‘ятеро ходять до школи, троє старших – ще й до музичної школи. Малеча вдома.

Всі у місті знають цю родину. Не тільки тому, що у Деркачів дітей найбільше. «Дуже роботящі, - кажуть люди. – І діточки з малку до роботи, до господарства привчені.» Донедавна чимала сімейка жила у невеликому будиночку на три кімнати. Тут ікони, стареньке піаніно, дитячі ліжка. Тіснота! Та найгірше, що городу біля хати зовсім мало, майже немає, ніде тримати коня, корову, іншу худобу. Усе господарство в селі Адамівка, за 15 кілометрів від Борзни, де живуть 80-річні батьки Сергія Деркача. Там 3,5 гектари городу, конячка Люська, корівка. Транспорту у родини нема, тільки мопед. Щоб подоїти корову, вставали о п‘ятій ранку, їхали в село за будь-якої погоди.

13 років Деркачі простояли на квартирному обліку. Стукали в усі владні двері, куди тільки могли. Але ніхто навіть не обіцяв їм житло. Звернулися до громадської приймальні народного депутата від партії регіонів Едуарда Прутніка, що відкрилася у Борзні з 1 квітня 2008 року. Так депутат Прутнік про них дізнався. Про щоденну важку працю, чесне життя. І під новий рік придбав для родини добротний будинок. Крім хати, є літня кухня, погріб, сарай. Городу 30 соток.

- Газ у будинку є. Колодязь поряд. Ремонт зробити – і можна жить, - каже Сергій Васильович. - Проводку треба поміняти, підлогу переслати. Сарай новий поставить, бо в цьому тільки дрова зберігати. Знаєте, депутата Прутніка ми навіть не бачили. Ключі від будинку нам вручав керівник громадської приймальні Олег Золотаренко. Можливо, нам і з ремонтом допоможуть? Було б непогано.

- Діти сприйняли цей подарунок з великою радістю, - говорить мама Наталя. – Їм тепер не доведеться вставати вдосвіта, щоб їхати на поле. Вийшов з хати – і працюй. Землю ми дуже-дуже любимо. Чекаємо весни. Насадимо тут багато малини, садок. Мрію про карликові колоновидні яблуні, вони швидко починають родити і займають мало місця. Тільки не знаю, де такі узяти. (Може, хтось із читачів «Вісника» знає? Підкажіть, прим.ред.)

Насадимо помідорів, картоплі. Минулого року соток чотири було кавунів. Добре вродили, солодкі були. Раніше ми продавали картоплю. А зараз ціни такі, що хай у погребі полежить. Тримаємо більше господарства, лишки згодовуємо худобі.

Дата: 19.02.2009
Автор: Ольга Макуха
Джерело: "Чернігівський Вісник", № 8/1188, (Чернігівська обласна газета)

м. Бахмач

м. Борзна

смт. Короп

смт. Сосниця

Нардеп Едуард Прутнік купив дім у Борзні для Наталії та Сергія Деркачів, у яких десять дітей