На таку допомогу і не сподівалися

П’ять тисяч гривень матеріальної допомоги надав потерпілій  від пожежі родині Шкураїв із Вільного  народний депутат України від Партії регіонів Едуард Анатолійович Прутнік

На таку допомогу і не сподівалися

Чому допомога надійшла саме від Едуарда Анатолійовича і  чому її надали саме цій родині? Про все це по порядку.

Нагадаємо, що  Політрадою Партії регіонів Едуард Прутнік  закріплений за 217 виборчим округом, до складу якого, зокрема, входить і наш район. А робота з виборцями -  один з пріоритетних напрямків депутатської діяльності, який пан Прутнік збагачує конкретними справами.

Для глибокого  і детального вивчення проблем, що турбують  людей, у Коропі відкрито  громадську приймальню.  Знаходиться вона в адмінприміщенні ВАТ “Агроконтракт”.  Голова приймальні та секретар тричі на тиждень виїжджають у села, щоб зустрітися з виборцями, почути, що їм болить, донести все це до  народного депутата, аби в найближчій перспективі кожній людині, установі, громаді допомогти: чи то матеріально, чи  то юридично.

На одній із виїзних приймалень у Вільному  новообраний сільський голова Л.В.Самойловська звернулася  з проханням  допомогти матеріально  одинокій багатодітній мамі, в якої пожежа понівечила  будинок. Про те, що стало причиною лиха, говорити не будемо. Головне те, що  ніхто з дітей не постраждав. А от будинку, у якому торік жінка власноруч  зробила ремонт, знову треба надати божого вигляду. Для цього треба великі кошти.  Але де їх взяти одинокій матері, яка на даний  час перебуває у відпустці по догляду за дитиною, і помочі чекати їй немає звідки. Надіється тільки на себе. Дещо матеріально допомогли небайдужі односельці. Але то  - капля в морі, беручи до уваги страшенну дорожнечу. Тож сільський голова  поклопоталася  про родину перед представниками Партії регіонів. А допомога не примусила себе чекати.

Чесно кажучи, ні сільський голова, ні Людмила Григорівна  не сподівалися на таке швидке реагування, і тим більше не розраховували на таку солідну  суму грошей – 5 тисяч гривень. Їх минулого тижня вручив   Людмилі Григорівні директор ВАТ “Агроконтракт”, член районної організації  Партії регіонів  Микола Григорович Дідевич. Жінка, яка ще не оговталася від свого лиха, була розчулена до сліз  увагою і щедрістю благодійників.

Мати-Героїня

Це почесне звання, хоча неофіційно, але за нормами людської моралі, можна вже давно присвоїти Людмилі  Григорівні. І заперечувати цього, переконана, ніхто не буде Ця жінка дала життя трьом діткам: двом синам і доньці. Хлопці вже дорослі, після армії Старший Руслан працює  водієм на  Коропському молокозаводі,  середульший  Радіон нещодавно влаштувався  в Коропському “Агролісгоспі” Тож хлопці вже на своїх хлібах, але живуть разом з мамою. Донька Рита студентка. Навчається в Чернігівському   технікумі,  освоює ази готельно-туристичного бізнесу.

Але мамою її кличуть не лише рідні діти.  Крім них   Людмила Григорівна  виростила і вивела у люди двох дівчаток -  Лєну – рідну сестру покійного чоловіка (він помер дев’ять років тому) і двоюрідну чоловікову сестру Таню. Так склалися обставини, що дівчатка залишилися без батьків. Дозволити, щоб вони жили в інтернаті, Людмила не могла. Тож забрала їх до себе.  Тоді їй було лишень двадцять п’ять, а дівчаткам 12 та 8. Виховала їх, освіту дала, заміж віддала.

Вистачило у неї  материнської любові і для двох своїх племінників (сини рідної сестри), які зараз живуть з нею.  Михайлик  у сьомий клас ходить, а Сергій вже після армії.

Найменше її щастячко звуть Діаною. Зараз дівчинці 2,5 роки. Це донька племінниці, яку за горілку майже два роки тому позбавили батьківства. Хіба ж могло материнське серце допусти, щоб восьмимісячне маля росло у казенних стінах без  маминої любові. Забрала до себе. Оформила опіку. І ця маленька симпатюля називає Людмила Григорівну мамою.

На особистому  житті  вже давно поставила хрест, хоча ще молода (42 роки), вродлива,  добра, працьовита . Для неї головне в житті – діти, їхнє благополуччя. І вона для, як те сонце, всіх зігріває своє  любов’ю, теплом, ніжністю.  Всю себе віддає своїм промінчикам. Вона для них і мама, і батько. А в господарстві  і за мужика, і за бабу, як кажуть в народі. Тримає хазяйство, обробляє городи. Старається, щоб у хаті все було, діти чистенькі і  нагодовані, студентку свою навчає... Як їй важко одній без чоловіка з стількома дітьми, знає мабуть один Господь. “Але вона жодного разу не поскаржилася, на своє нелегке життя”, -  каже Людмила Володимирівна.

Звичайно, діти допомагають. Вони в неї щирі, роботящі і слухняні. Слова погано про них  і про маму у селі не почуєш. Тільки добре.

- Людмила Григорівна нікого словом лихим не обмовить,  нікому в допомозі не відмовить: свою роботу кине, але людині допоможе, - розповідає про неї  сільський голова.  - Активна учасниця художньої самодіяльності,  Миколаївський ярмарок без неї і її дітей не проходить. А руки має золоті:  все, що  маємо у клубі пошите, то її робота...

Як часто ми сьогодні чуємо:  мама відмовилася у пологовому від немовляти, іншу  горе-матір за горілку і розпутне життя позбавили  батьківства. А Людмила  Григорівна, як сказала сільський голова, - взірець  материнської любові, і не тільки у Вільному, а й районі. Тож, дай боже, цій мамі  здоров’я, мудрості і терпіння,  щирої вдячності і підтримки від своїх дітей.